Що треба знати про ЛуАЗ: досвід власника

Звідки цей досвід

Перша версія luaz.com.ua з'явилася на початку 2000-х як неофіційний сайт шанувальника луцьких позашляховиків. Автор писав від першої особи, з гумором і без оглядки на заводські брошури. Нижче його спостереження переказано українською й скорочено. Там, де це можливо, цифри звірено з інструкцією з ремонту ЛуАЗ-969М, а неперевірені твердження позначено як думку власника.

Свій перший ЛуАЗ автор купив з рук 1992 року за 550 доларів. Машина була фактично нова: на одометрі стояло 630 кілометрів, тобто відстань від Луцька до Києва. Логіка була проста. За такі гроші він хотів отримати максимум користі, а якщо техніка підведе, здати її на брухт без жалю.

Не підвела. За п'ять років він змінив три ЛуАЗи, і всі працювали в жорсткому режимі. Продавав кожен тоді, коли пропонували суму, якої вистачало на наступну машину й на компенсацію витрат на попередню, включно з бензином та обслуговуванням. Ціни тут і далі наведено як історію, а не як орієнтир для сьогоднішнього ринку.

Чому ЛуАЗ витримує жорстку експлуатацію

Головний аргумент автора: у машині майже нічому ламатися. Постійний привід на передні колеса, підключуваний задній міст із блокуванням диференціала, незалежна торсіонна підвіска (він порівнював її з танковою) і колісні редуктори, як у «Хаммера». Кузов сталевий, конструкція проста, а деталі рульового керування й підвіски, за його словами, легко замінити.

Одна з його тез повністю збігається з інструкцією. Він писав, що регулюються лише сходження передніх коліс і сам двигун. В інструкції з ремонту 969М кут розвалу (1,5°), поздовжній нахил шворня (10°) і поперечний нахил (7°) позначено як нерегульовані, а сходження задано в межах 1–3 мм.

Обслуговування автор зводив до простого правила: після 15 тисяч кілометрів болотами й пісками огляньте машину й замініть те, що зносилося. Гальмівні колодки, за його спостереженням, доводилося міняти приблизно з тією ж періодичністю. Для машини вихідного дня він вважав реальним пробіг до 5000 км на рік. Це особисті цифри, а не заводський регламент технічного обслуговування.

Нова машина: мастило, обкатка, витрата

Автора здивувало, що новий ЛуАЗ перед експлуатацією довелося змащувати. За його словами, на заводі шарніри підвіски й карданів набивали мастилом не досхочу, а там, де мастила мало, швидко з'являється волога. Він радив одразу перевірити мастило в колісних редукторах, коробці передач і двигуні. Те саме стосується кінця сезону полювання з їздою по колінну грязюку: ходову треба промастити, і це правило для будь-якого позашляховика.

Обкатка в нього розтягувалася на 5–7 тисяч кілометрів. До того машина неохоче набирала швидкість і майже не котилася накатом, а після 10 тисяч, за його словами, «пурхала, як пташка». Інструкція з ремонту дає об'єктивний орієнтир: справний автомобіль, що пройшов обкатку не менше 4000 км, має прокотитися накатом зі швидкості 50 км/год понад 290 метрів.

З витратою пального схожа історія. На новій машині автор бачив до 15 л на 100 км, і, за його словами, частина власників через це поспішала продати ЛуАЗ. Після 15 тисяч кілометрів його машина витрачала на трасі 8–8,5 л на 100 км; цю цифру він заміряв у літній поїздці до Криму. Заводський контрольний показник для 969М отримано в інших умовах: 10 л на 100 км з повним навантаженням при сталій швидкості 60 км/год.

Шум, тепло й прибирання салону

Новий ЛуАЗ гучний, бо шумоізоляції в ньому немає. Автор наклеїв звукопоглинальні панелі, натягнув м'який шкіряний чохол на тверду пластикову ручку коробки передач, яка давала високочастотне деренчання, а штатний глушник замінив на глушник від ВАЗ-2101. Після цього, жартував він, дратував тільки годинник.

Про зручності він писав чесно: вони «у дворі», а вдосталь хіба що місця для ніг. Коли в холод пітніють скла, допомагає перемкнути опалювач на забір повітря ззовні.

Зате прибирання просте. Після полювання, коли в салон закидали здобич і лізли в болотяних чоботях, автор ставив машину на ухил і змивав бруд струменем зі шланга. Без водогону обходився парою відер води.

Повітряне чи рідинне охолодження

Автор їздив і з повітряним МеМЗ-969А, і з «таврійським» мотором рідинного охолодження МеМЗ-245 на ЛуАЗ-1302. Його думка однозначна: двигун рідинного охолодження тихіший, потужніший і дає змогу зробити ефективніше опалення салону, тому власники 969-ї «мріють про 1302». Водночас поганого слова про жоден мотор він не сказав. Обидва заводилися в мороз мінус 32 °C і не перегрівалися.

Єдина поломка сталася з його вини. На першій машині залягли поршневі кільця після дешевої «камазівської» оливи. Відтоді він заливав лише ті оливи й мастила, які рекомендує виробник двигуна. Цей висновок не застарів.

Ще одне спостереження стосується обертів. На повітряному моторі при номінальних, за його словами, 4200 об/хв ЛуАЗ їде приблизно 65 км/год, а з МеМЗ-245 при 5600 об/хв близько 85 км/год. Інструкція підтверджує, що МеМЗ-969А розвиває номінальні 40 к.с. при 4200–4400 об/хв; для МеМЗ-245 довідники наводять 5300–5500 об/хв. Високі оберти прискорюють знос, тож автору бракувало п'ятої передачі.

Різниця в крутному моменті, на думку автора, на прохідність майже не впливає. Важливіші мала власна маса машини й протектор, підібраний під конкретні умови. На користь МеМЗ-245 він відносив інше розташування свічок: їх легше захистити від бризок і пари під час переїзду бродом.

Скільки можна везти

Вантажний відсік у ЛуАЗа просторий, і автор писав, що за потреби возив значно більше паспортної норми. Повторювати це не варто. За інструкцією, корисне навантаження становить 400 кг: двоє людей і 250 кг вантажу або четверо людей і 100 кг. Повна маса автомобіля 1360 кг, допустима маса причепа 300 кг. Усе понад ці цифри власник робить на свій ризик, і редакція цього не радить.

Кузов-трансформер

Тент відстібається, двері знімаються, лобове скло опускається, і ЛуАЗ перетворюється на позашляховий родстер. Автор зауважував, що від зливи в такому разі рятує хіба парасолька. Тим, кому потрібен жорсткий верх, на початку 2000-х пропонували пластиковий дах приблизно за 350 доларів.

Історії з життя

Найживіші частини старої статті стосуються не техніки, а того, як ЛуАЗ уписувався в побут. Кілька історій, які варто зберегти:

• Викрадення. Автор довго був певен, що красти ЛуАЗ ніхто не стане, поки його машину не викрали на запчастини. Знайшли її через два тижні.
• Дорожня інспекція, за його словами, зупиняла ЛуАЗ переважно з цікавості. Після поїздки до Криму інспектор на в'їзді до Києва запитав лише, як поводився «джип».
• Доставка води. 1996 року київська фірма, що розвозила питну воду, за порадою американського постачальника обладнання переробила куплені за безцінь ЛуАЗи на білі машинки з великою блакитною бутлею на даху. За словами автора, вже за два місяці їх знало все місто, вони привели більшість клієнтів, а щомісячний пробіг сягав 8000 км.
• Друзі. Він катав знайомих заливними луками, де попереду не видно нічого, крім високої трави, збирав гриби, не виходячи з машини, і підсумовував, що ЛуАЗ став для нього чимось на кшталт собаки.
• Етикет. Його порада водієві ЛуАЗа: усміхатися тим, хто розглядає машину, і пропонувати допомогу всім, хто застряг у багнюці чи снігу.

Що з цього корисне сьогодні

Відтоді минуло понад двадцять років, і наймолодшим ЛуАЗам теж уже за двадцять. Ціни й порада купувати нову машину залишилися в історії, а кілька практичних речей не змінилися:

• Змащуйте ходову й шарніри після кожного сезону бруду та бродів.
• Лийте лише ті оливи, які рекомендує виробник двигуна.
• Сходження передніх коліс регулюється, а розвал і нахили шворня ні, тому відхилення від норми означає зношені або деформовані деталі.
• Тримайтеся паспортної вантажопідйомності 400 кг.
• Шумоізоляція й ущільнення помітно додають комфорту без втручання в конструкцію.