ЛуАЗ-969М «Волинянка»

Огляд моделі

ЛуАЗ-969М став наймасовішою версією луцького автомобіля підвищеної прохідності. За Енциклопедією Сучасної України, завод почав його випуск 1979 року, і від попередників машина відрізнялася і зовні, і низкою нових технічних рішень. Механічна основа лишилася знайомою: повітряний V-подібний двигун МеМЗ-969А на 40 к. с., постійний привід на передні колеса, задній міст, що підключається, колісні редуктори й торсіонна підвіска всіх коліс.

Офіційно це вантажно-пасажирський автомобіль. За інструкцією з ремонту він бере 400 кг: двох людей і 250 кг вантажу або чотирьох людей і 100 кг. У народі машину звуть «Волинянкою» або «Волинцем», а англійська Вікіпедія з посиланням на книжку Енді Томпсона пише, що автомобіль назвали «Волинь» за регіоном навколо Луцька.

Технічний паспорт на цій сторінці складено за заводською інструкцією з ремонту ЛуАЗ-969М. Її двомовне російсько-англійське видання зберіг перший luaz.com.ua, і кожне число звірено з англійською колонкою та сканом сторінки.

Історія створення

Коли в Луцьку взялися модернізувати ЛуАЗ-969А, джерела кажуть по-різному. Англомовна Вікіпедія з посиланням на книжку Томпсона «Cars of the Soviet Union» (2008) називає 1974 рік, українська Вікіпедія пише про 1977-й, а російська вважає, що модифікацію розробляли з 1973 року і вперше показали в листопаді 1977-го.

Машину показували ще до початку серії. ЕСУ згадує високу оцінку на ВДНГ у Москві, а 1978 року на міжнародному автосалоні в Турині ЛуАЗ-969М увійшов до десятки найкращих. Наступного року на міжнародній виставці в Чехословаччині він отримав золоту медаль; українська Вікіпедія уточнює, що це була виставка «Земля-годувальниця» в липні 1979-го і медаль дали як одному з найкращих автомобілів для села. У січні 1979 року, за німецькою Вікіпедією, передсерійну машину виставили і на автосалоні в Брюсселі.

З датою старту серії розбіжностей майже немає. ЕСУ, українська й російська Вікіпедії називають 1979 рік, а німецька пише, що серійне виробництво почалося в місяці після брюссельського показу.

Окремого тиражу 969М ЕСУ не наводить, зате дає цифри для всіх ЛуАЗів. 1982 року зібрали 100-тисячний автомобіль, 1990-го встановили заводський рекорд у 16,5 тис. машин за рік, а за 1975–2003 роки виготовили 245 103 автомобілі ЛуАЗ. Німецька Вікіпедія з посиланням на довідники рахує саме 969М: 170 683 машини за 1978–1991 роки.

Експорт, за ЕСУ, почався 1983 року. Українська Вікіпедія пише про поставки до країн Західної Європи, насамперед до Італії. Там імпортер, якого англомовна Вікіпедія за Томпсоном називає Martorelli, пропонував машину з двигуном Ford; за німецькою Вікіпедією, це був рядний чотирициліндровий Ford Valencia об'ємом 1117 см³ і потужністю 37 кВт. Самі автомобілі збирали в Луцьку, а переробляли вже в Італії.

Із кінцем випуску джерела розходяться ще сильніше. Українська й англійська Вікіпедії ставлять межею 1992 рік, німецька 1991-й, а перелік модифікацій у російській Вікіпедії називає 1996-й. ЕСУ пише, що з 1994 року завод серійно випускав ЛуАЗ-1302, який замінив 969М, а російська Вікіпедія датує початок малосерійного випуску 1302 з мотором від «Таврії» 1991 роком. Отже, на початку 1990-х обидві моделі якийсь час існували паралельно.

Технічні характеристики

Основні цифри нижче взято з розділу «Технічна характеристика» заводської інструкції з ремонту. Споряджену масу інструкція окремо не наводить; 960 кг дають українська й німецька Вікіпедії, і це збігається з різницею між повною масою та вантажопідйомністю.

Деякі довідники подають інші габарити: українська Вікіпедія, наприклад, пише про довжину 3370 мм і ширину 1640 мм. Інструкція дає 3390 і 1610 мм. Об'єму паливного бака в збереженій частині інструкції немає, а Вікіпедії пишуть то про 30, то про 34 л, тому в паспорті цей рядок порожній.

Двигун і трансмісія

МеМЗ-969А є чотиритактним карбюраторним V4 з кутом розвалу 90° і повітряним охолодженням. Діаметр циліндра 76 мм, хід поршня 66 мм, робочий об'єм 1,197 л, ступінь стиснення 7,2. Номінальна потужність 29,4 кВт (40 к. с.) при 4200–4400 об/хв, порядок роботи циліндрів 1-3-4-2. Українська й російська Вікіпедії для тих самих 40 к. с. вказують трохи нижчі оберти, 4100–4300 об/хв.

Під час модернізації мотор не замінили. Натомість, за російською Вікіпедією, ресурс до першого капітального ремонту довели до 100 000 км.

Зчеплення МеМЗ-968 сухе, однодискове, з гідравлічним приводом. Коробка передач механічна, двовальна, в одному картері з головною передачею і диференціалом переднього моста. Інструкція рахує п'ять передач уперед, бо понижувальна стоїть у тому самому ряду, і одну назад.

Передні колеса ведучі завжди. На задні момент іде через вал відбору потужності, який вимикається, і приводний вал торсіонного типу: він обертається на трьох підшипниках у кожусі, що з'єднує коробку з редуктором заднього моста. Диференціал заднього моста блокується, привід блокування механічний. Півосі повністю розвантажені й з'єднані з карданами фланцями, а в колісних редукторах працює пара циліндричних шестерень зовнішнього зачеплення.

Зміни за роками

Дрібні відмінності між машинами різних років видно здебільшого в документах. Інструкція з ремонту вказує акумулятор на 55 А·год (українська Вікіпедія теж пише про 6СТ-55), тоді як російська Вікіпедія серед новинок 1979 року називає батарею 6ТСТ-50ЭМС; коли відбулася заміна, невідомо. Так само різняться записані оберти номінальної потужності.

• 1977: перший показ модифікації в листопаді (російська Вікіпедія).
• 1978: показ на автосалоні в Турині, місце в десятці найкращих (ЕСУ).
• 1979: передсерійна машина на автосалоні в Брюсселі в січні (німецька Вікіпедія), початок серійного випуску і золота медаль у Чехословаччині (ЕСУ).
• 1983: початок експорту автомобілів ЛуАЗ (ЕСУ).
• 1991: початок малосерійного випуску ЛуАЗ-1302 з рідинним двигуном від «Таврії» (російська Вікіпедія).
• 1991, 1992 або 1996: кінець випуску 969М, джерела розходяться.

Особливості конструкції

Кузов металевий, відкритий, чотиримісний і дводверний, з відкидним заднім бортом і тентом. Українська Вікіпедія описує його як напівнесучий, приварений до рами. Дах знімається, двері теж, а вітрове скло складається на капот, тож машину можна перетворити на повністю відкриту.

Підвіска незалежна торсіонна на всіх колесах. Розвал передніх коліс (1,5°) і обидва нахили шворня не регулюються, власнику лишається тільки сходження, 1–3 мм по шинах. Колісні редуктори з передаточним числом 1,294 додатково знижують оберти на колесі й піднімають півосі над віссю коліс, що й дає 280 мм дорожнього просвіту.

Гальма барабанні, з автоматичним регулюванням зазору між колодками й барабаном. Гідропривід роздільний: для передніх і задніх коліс стоять окремі головні циліндри, а в передній контур включено гідровакуумний підсилювач, що бере розрідження з впускного колектора. Стоянкове гальмо з тросовим приводом діє на задні колеса і має утримувати автомобіль повної маси на сухому ухилі 28 %.

Кермовий механізм черв'ячного типу з подвійним роликом має передаточне число 17, у картер заливають 0,13 л оливи. Інструкція окремо згадує травмобезпечні кермовий вал і колесо та протиугінний пристрій. Вільний хід керма в положенні для руху прямо не повинен перевищувати 15°.

Електрообладнання 12-вольтове: генератор Г502-А з вібраційним регулятором напруги РР310-Б, який тримає на виході випрямляча 13,8–14,8 В. Обігрівач, за описом української Вікіпедії, працює незалежно від двигуна.

Переваги й недоліки

Автор першої версії luaz.com.ua купив свій перший ЛуАЗ 1992 року новим, з пробігом 630 км, за 550 доларів. За п'ять років він змінив три машини, з повітряним і з рідинним двигуном, і ганяв їх заплавними луками та пісками. Головне, що він цінував: конструкція з товстого металу, ламатися майже нічому, а з регулювань лишаються сходження передніх коліс і двигун.

Мінуси він теж записав чесно. Шумоізоляції в салоні немає, тому власники клеїли поглинальні панелі й міняли глушник. Обкатка, на його досвід, тривала 5–7 тис. км, і нова машина в цей час спалювала до 15 л на 100 км, а після 15 тис. км пробігу на трасі виходило 8–8,5 л. Коротка база змушує автомобіль «козлити» на нерівностях, і пасажирам ззаду це відчутно.

Ще одна його порада стосувалася мастила. На заводі шарніри підвіски й карданів, за його словами, набивали неповністю, тож нову машину варто було одразу прошприцювати, а після сезону в рідкій грязюці повторити. Автор згадував, що возив і значно більше за 400 кг, але інструкція розраховує автомобіль саме на 400 кг корисного навантаження.

Модифікації

Окремих заводських індексів у межах 969М небагато. Дах, за українською Вікіпедією, ставили тентовий або пластиковий, на експорт машину продавали і в заводському вигляді, і з переробками імпортерів. На базі 969М з'являлися й спеціальні машини, а з часом його кузов і ходова перейшли до ЛуАЗ-1302.

• ЛуАЗ-969М: базова версія з двигуном МеМЗ-969А, тентовим або пластиковим дахом.
• Експортні машини: в Італії імпортер Martorelli пропонував двигун Ford, за німецькою Вікіпедією Ford Valencia об'ємом 1117 см³ і потужністю 37 кВт.
• ЛуАЗ-2403: аеродромний тягач для буксирування літаків і багажних візків, створений на базі 969М (за російською Вікіпедією).
• ЛуАЗ-13021, прототип: вантажний варіант 969М з базою, подовженою на 200 мм; серійний пікап пізніше зробили на агрегатах 1302 (за російською Вікіпедією).
• ЛуАЗ-1302: наступник з рідинним двигуном МеМЗ-245, перші машини з 1991 року.

Що змінилося порівняно з ЛуАЗ-969А

Найдокладніше перелік новинок дає російська Вікіпедія, кілька подробиць додає німецька. Таблиця зводить їхні дані з інструкцією з ремонту. Там, де стан 969А в джерелах не описано, ми це прямо вказуємо.

Окремо про гальма. Двоконтурний привід часто записують у новинки 969М, так роблять російська й німецька Вікіпедії. Проте українська Вікіпедія описує роздільні гідравлічні контури для передніх і задніх коліс ще в ЗАЗ-969, тому в переліку змін цей пункт позначено як неперевірений. Безсумнівна новинка тут гідровакуумний підсилювач переднього контуру. Англомовна Вікіпедія з посиланням на Томпсона згадує дискові гальма, проте інструкція з ремонту 969М описує барабанні механізми.

Ремонт і обслуговування

Заводська інструкція з ремонту 969М видана двома мовами: російська колонка ліворуч, англійська праворуч. Ремонт у ній зводиться переважно до заміни зношених деталей, вузлів і агрегатів на нові нормального або ремонтного розміру, з підбором пар вал і отвір так, щоб вийшли посадки, задані в інструкції. Граничні розміри зносу автори радять не вважати абсолютними, якщо до деталі можна підібрати пару.

Перш ніж розбирати двигун, інструкція пропонує перевірки без стенда. Справний автомобіль після обкатки (не менше 4000 км) з 50 км/год накатом має проїхати понад 290 м. Максимальна швидкість повинна бути не нижчою за 85 км/год, кілометр з місця слід проходити не довше ніж за 55 с, а контрольна витрата при 55–60 км/год не повинна перевищувати 10 л на 100 км.

Найчастіші регулювання: зазори клапанів на холодному двигуні 0,08 мм на впуску і 0,10 мм на випуску, контакти переривника 0,35–0,45 мм, свічки 0,75–0,9 мм, прогин ременя вентилятора 15–22 мм під зусиллям 40 Н, тиск у шинах 1,7 ± 0,1 кгс/см². Вільний хід педалі зчеплення 33–45 мм, педалі гальма 2–11 мм.

Автор першої версії luaz.com.ua радив міняти гальмівні колодки приблизно через 15 тис. км і з тією ж періодичністю оглядати кермові тяги та підвіску. Моторну оливу він брав тільки рекомендовану: на першій машині дешеве масло, за його словами, призвело до залягання поршневих кілець.