Як водити ЛуАЗ бездоріжжям

Що є в ЛуАЗа для бездоріжжя

Передні колеса в ЛуАЗа ведучі постійно. Коробка передач зібрана разом з головною передачею й диференціалом переднього приводу, а привід на задні колеса підключається валом відбору потужності. За інструкцією з ремонту 969М, коробка має п'ять передач уперед, одна з яких понижувальна, і одну задню.

Блокування заднього диференціала механічне. Інструкція пояснює його призначення прямо: виключити пробуксовування задніх коліс на важкопрохідних і слизьких ділянках. Там само сказано, що задній міст як ведучий використовують не постійно, тому його деталі зношуються значно менше за передні.

Решту дає геометрія. Завдяки колісним редукторам найменший дорожній просвіт становить 280 мм, а торсіонний вал приводу заднього моста працює в кожусі, що з'єднує коробку передач з редуктором заднього моста. Задній міст і понижувальну передачу вмикають одним окремим важелем.

Головні правила

Задній міст і понижувальну передачу вмикайте до складної ділянки, а не тоді, коли машина вже сіла. На твердому покритті задній міст зазвичай вимикають: інструкція прямо пише, що як ведучий він використовується не постійно.

Понижувальну передачу, за інструкцією, вмикають лише з підключеним заднім мостом і при нейтральному положенні важеля коробки, тож заднього ходу на ній немає. Розгойдати машину назад-вперед на понижувальній не вийде, і це варто пам'ятати, коли плануєте маневр у колії.

Автор першої версії luaz.com.ua вважав, що різниця в крутному моменті між двигунами на прохідність майже не впливає. Важливіші мала маса ЛуАЗа й протектор, підібраний під умови. Тиск у шинах за інструкцією становить 1,7 кгс/см².

Підйоми й спуски

На крутому схилі автор радив не повертати, а їхати прямо на понижувальній передачі й без зупинок: ґрунт під колесами може «попливти», і машина втратить керованість. Спускатися таким схилом він, за власним зізнанням, не пробував і навряд чи наважився б.

Стара версія сайту називала граничний підйом з повним навантаженням 60 %. В інструкції з ремонту такої цифри немає, тож сприймайте її як рекламну характеристику того часу. Для орієнтиру інструкція наводить інше: на сухому твердому ґрунті автомобіль повної маси має утримуватися стоянковим гальмом на ухилі 28 %.

Бруд і болото

Якщо ЛуАЗ таки застряг, автор пропонував прості способи. Утрьох підняти задню частину й переставити колеса на твердий ґрунт або підкласти хмиз. Мала маса машини дає змогу навіть розвернути її на місці.

Коли звичайні засоби не допомагають, він описував саморобну лебідку. Капроновий трос пропускають крізь отвір у диску заднього колеса й зав'язують петлею так, щоб вузол був трохи збоку від центру покришки. Далі вмикають блокування заднього диференціала й задню передачу, і трос намотується на колесо. Якщо трос тягне лише одне колесо, машину розвертає, і це треба компенсувати кермом. Надійніший варіант, за автором, знімний шків на диску колеса. Те саме можна робити передніми колесами.

Застереження редакції: трос під навантаженням небезпечний. Люди мають стояти осторонь, а водій стежити, щоб трос не зіскочив і не намотався на ступицю чи гальмівні деталі.

Ожеледь: історія зі стартером

Одного разу в відлигу автор застряг на ожеледі: усі колеса крутилися, машина стояла, підштовхнути не було кому. Понижувальна передача й блокування не допомогли.

Тоді він вийшов з кабіни, залишивши ввімкненими понижувальну передачу, задній міст і блокування, і запустив двигун стартером. Колеса повільно крутилися, а він підштовхнув машину ззаду, і після легкого розгойдування ЛуАЗ неквапом поїхав. Сідати на ходу автор не радив, бо на льоду можна потрапити під власне колесо: краще наздогнати машину й заглушити двигун.

Повторювати це редакція не рекомендує. Автомобіль, що рухається без водія, некерований. Безпечніше посипати колію піском, підкласти під колеса щось шорстке або попросити допомоги.

Брід і вода

Брід завглибшки по коліно з твердим дном, за автором, долають спокійно й без зупинок. Перевагою ЛуАЗ-1302 він вважав розташування свічок мотора МеМЗ-245, які легше захистити від бризок і пари.

Глибші переправи автор описував із запасом гумору: як переправити машину тросом через вузьку річку з напарником і як облаштувати понтон із двох 200-літрових бочок. Ці історії лишаються анекдотами. Цивільний ЛуАЗ не амфібія: плавати вмів військовий транспортер ЛуАЗ-967 з водонепроникним корпусом, і той на воді розвивав лише близько 3 км/год. Цивільний кузов не герметичний, і вода, за словами самого автора, «сочиться». Глибину броду перевіряйте пішки й не заходьте у воду там, де не бачите дна.

Сніг, пісок і стрибки

У снігу, писав автор, усе вирішують ширина й малюнок протектора та стан снігового покриву. Проблемою стають щільні замети, вищі за бампер: їх доводиться пробивати. На широких шинах низького тиску з розвиненими ґрунтозачепами легка машина часто проходить поверх.

Про пісок він висловився одним реченням: їдьте куди хочете. Це, звісно, оцінка ентузіаста, а не гарантія, і на сипучому піску правила ті самі: задній міст, рівний газ, без різких зупинок.

Зі стрибками обережно. За словами автора, короткобазний ЛуАЗ схильний «козлити», а хід підвіски в нього невеликий. Автор радив не стрибати з висоти понад пів метра, а редакція радить не стрибати взагалі: ремонт підвіски й колісних редукторів обійдеться дорожче за ефектне фото.