Повний привід ЛуАЗ-969М

Чому основним став передній привід

Машину від початку задумували повнопривідною: ще дослідний НАМІ-049, з якого виріс ЗАЗ-969, мав постійно ввімкнений передній міст і задній, що відключається (ru.wikipedia). Але перші серійні автомобілі, ЗАЗ-969В, отримали тільки передній привід через дефіцит агрегатів привода заднього моста. Російська Вікіпедія так і називає цю версію тимчасовою.

Коли задній привід з'явився, передній міст лишився основним. Українська Вікіпедія описує ЗАЗ-969 так: привід передній, а задній міст підключається за потребою.

Пояснення в компонуванні. Головна передача і диференціал переднього моста стоять у картері коробки передач, тому до передніх коліс момент іде найкоротшим шляхом. Для задніх потрібні окремий вал, кожух і редуктор. Міжосьового диференціала немає. Якби задній міст працював постійно, на твердому покритті обидва мости мусили б обертатися синхронно навіть у поворотах, де передні й задні колеса проходять різний шлях. Тому, як зазначає російська Вікіпедія, на дорогах з твердим покриттям задній міст треба вимикати.

Інструкція з ремонту фіксує й приємний наслідок: задній міст працює не весь час, тож деталі його редуктора зношуються значно повільніше, ніж у переднього.

Як підключається задній міст

Механізм підключення розміщено в картері понижувальної передачі. Там є маточина із зубчастим фланцем, по суті вал відбору потужності, до якої приєднано приводний вал заднього моста. Поки міст вимкнено, маточина і ведений вал коробки обертаються незалежно; маточину тоді прокручують самі задні колеса через редуктори, півосі й вал.

Коли водій переводить важіль, вилка зсуває шестерню по шліцах маточини на зубчастий вінець веденого вала. Відтепер ведуча шестерня заднього редуктора, за формулюванням інструкції, «стає продовженням» веденого вала коробки. Головні передачі обох мостів мають однакове число 4,125, колісні редуктори теж однакові (1,294), тому передній і задній мости отримують однакові оберти. За російською Вікіпедією, важіль підключення стоїть ліворуч від важеля КПП, і щоб увімкнути міст, його переводять назад.

Вал до заднього редуктора торсійного типу, обертається на трьох підшипниках у жорсткому кожусі між коробкою і редуктором. Російська Вікіпедія звертає увагу, що через це всі агрегати трансмісії, крім півосей, фактично зібрані в спільному герметизованому картері, і пояснює таке рішення амфібійним минулим ЛуАЗа.

Блокування заднього диференціала

Диференціал заднього моста має механічне блокування. На шліцованому хвостовику однієї з шестерень півосей сидить маточина з рухомою муфтою. Тяга і вилка зсувають муфту на шліци кришки корпусу диференціала, і тоді шестерні півосей жорстко з'єднуються з корпусом. Півосі, за висловом інструкції, «утворюють вісь», і обидва задні колеса крутяться однаково, навіть якщо одне з них у повітрі. Положення «увімкнено» і «вимкнено» фіксує кулька з пружиною.

На ЛуАЗ-969М увімкнене блокування видно на щитку: вимикач ВК409 запалює контрольну лампу, щойно важіль механізму відходить від його штовхача. Сам важіль, за ru.wikipedia, вигнутий і стоїть поруч із важелем стоянкового гальма. Передній диференціал звичайний, без блокування.

Автор першої версії luaz.com.ua описував, як блокування рятувало в болоті. Він протягав капроновий трос крізь диск заднього колеса, вмикав блокування і задній хід, і трос намотувався на колесо, як на барабан лебідки. Такий прийом потребує уваги: трос може зіскочити, а машина, прив'язана за одне колесо, намагається розвернутися.

Понижувальна передача

Понижувальна з числом 7,2 вмикається тим самим важелем, що й задній міст, і тільки тоді, коли міст уже підключено, а основний важіль КПП стоїть у нейтралі. Тому на понижувальній ЛуАЗ-969М завжди їде з приводом на чотири колеса. Загальне передаточне число до коліс у цьому режимі близько 38,4 проти 20,3 на першій передачі.

На крутому підйомі (у його розповіді йшлося про 60 %) той самий власник радив їхати на понижувальній без зупинок і не повертати на схилі, бо ґрунт під колесами може «попливти». Спускатися таким схилом, за його словами, він не пробував.

Чим схема відрізняється від УАЗ-469 і ВАЗ-2121 «Нива»

УАЗ-469 влаштований навпаки: за українською Вікіпедією, це повний привід з можливістю підключити передній міст. Знижувальний ряд дає двоступінчаста роздавальна коробка, жорстко прикріплена до КПП, тобто знижуються всі передачі. Мости нерозрізні, на напівеліптичних ресорах.

«Нива», серійна з 1977 року, має постійний повний привід з міжосьовим диференціалом, який блокується, і двоступінчасту роздавальну коробку з числами 1,2 і 2,135. У ЛуАЗа замість роздавальної коробки є одна понижувальна передача, зате заводське механічне блокування заднього міжколісного диференціала.

Різниця в крутному моменті двигунів, на думку автора старого сайту, на прохідність майже не впливала; головним він вважав дуже малу власну масу машини. Повна маса 969М, за інструкцією, лише 1360 кг.

Для якої моделі ці дані

Опис механізмів зроблено за інструкцією з ремонту ЛуАЗ-969М. Перші серійні машини з індексом 969В були моноприводними, а на ЛуАЗ-1302 і пізніших модифікаціях окремі вузли могли змінюватися.