Колісні редуктори ЛуАЗ і дорожній просвіт 280 мм

Як влаштований колісний редуктор

Колісний редуктор ЛуАЗ-969М складається з пари циліндричних прямозубих шестерень зовнішнього зачеплення з передаточним числом 1,294. Редукторів чотири, по одному на колесо. Картер відлитий з ковкого чавуну і, як підкреслює інструкція з ремонту, сам є несучою деталлю. Спереду він кріпиться чотирма шпильками до поворотного кулака, ззаду до важеля підвіски.

Ведуча шестерня сидить на валу, що обертається у двох радіальних підшипниках і тримається від осьового зсуву кільцем. З внутрішнього боку в цей вал входить вал вилки кардана на голчастих підшипниках, а до кардана фланцем кріпиться піввісь. Вал веденої шестерні порожнистий, стоїть на двох конічних підшипниках і має фланець під колесо.

Знос конічних підшипників компенсують підтягуванням гайки. Щоб така регуляція була можливою, ведену шестерню закріплено на валу двома пружними конічними шайбами. До картера редуктора прикручено й гальмівний щит, тож гальмо колеса фактично є частиною цього вузла, а весь редуктор знімається після відкручування чотирьох гайок.

Українська Вікіпедія в статті про ЛуАЗ-969М додає подробиці про сусідні деталі. Усі чотири півосі однакові за конструкцією і розмірами, різняться лише фланці: довжиною і розміщенням отворів під штифт. Колесо кріпиться до вала веденої шестерні спеціальними гайками, а гайка і отвір у диску мають конічну фаску, яка точно центрує колесо на валу. Російська Вікіпедія зазначає, що розташування кріпильних отворів таке саме, як у задньопривідних «Москвичів», але самі колеса оригінальні, з великим позитивним вильотом.

Опис і цифри стосуються ЛуАЗ-969М за заводською інструкцією. Передаточного числа редукторів ранніх машин наші джерела не наводять.

Як редуктори піднімають машину

Осі шестерень зовнішнього зачеплення паралельні, але рознесені. Тому вал, що приходить від півосі, і вісь колеса не лежать на одній лінії. Таку схему називають портальною: півосі й картер головної передачі розташовані вище центра колеса, а саме під картером головної передачі в позашляховиків зазвичай найменший просвіт. Англомовна Вікіпедія в статті про портальні мости називає ЛуАЗ/ЗАЗ-969 серед автомобілів із такими вузлами.

Саме так пояснює цю деталь і українська Вікіпедія в статті про ЗАЗ-969: пари прямозубих циліндричних шестерень біля маточин коліс поставили, щоб отримати якомога більший дорожній просвіт.

Крім просвіту, редуктори розвантажують трансмісію. Редуктор знижує оберти в останній ланці, тому півосі, кардани і диференціали передають ту саму потужність за меншого крутного моменту, у цьому випадку в 1,294 раза. Колеса при цьому, за російською Вікіпедією, лише 13-дюймові.

Портальна схема має і зворотний бік. Англомовна Вікіпедія називає більшу непідресорену масу і ризик перегріву маточинного вузла на високій швидкості.

280 мм: звідки цифра і з чим її порівнювати

Інструкція з ремонту 969М дає найменший дорожній просвіт 280 мм. Російська Вікіпедія в картці 969М уточнює, що це значення з повним навантаженням, тобто за повної маси 1360 кг. Ту саму цифру, 280 мм, українська Вікіпедія наводить і для ЗАЗ-969, і для ЛуАЗ-1302.

Автор першої версії luaz.com.ua, наводячи дані ЛуАЗ-1302 1994 року випуску, писав, що 280 мм на 65 мм більше, ніж в УАЗа. Порівняння приблизне: за українською Вікіпедією, армійський УАЗ-469 з колісними редукторами мав 300 мм, а цивільний безредукторний 469Б 220 мм.

Обслуговування і типові несправності

Інструкція докладно описує регулювання підшипників веденого вала. Якщо колесо помітно хитається відносно редуктора, а палець, прикладений водночас до гайки і вала, відчуває рух гайки, люфт треба прибрати. Колесо вивішують, обертають рукою і поступово затягують гайку, доки обертати стане важко, а потім відпускають на 1/6–1/8 оберту. Колесо має крутитися легко, без заїдання і без осьового люфту. Контргайку затягують моментом 5,5–6,0 кгс·м.

Від стану цих підшипників залежить і сходження: інструкція радить регулювати його лише тоді, коли люфти в шкворнях, тягах і підшипниках колісних редукторів у нормі.

Автор першої версії luaz.com.ua радив перевіряти оливу в колісних редукторах ще на новій машині, бо заводську підготовку тоді часто доводилося робити самим.