Завод у Луцьку: від ремонтних майстерень до ЛуАЗу

Передісторія: будівництво 1951 року

Перші корпуси почали зводити 1951 року. Цю дату називають і офіційна хронологія підприємства на сайті ДП «Автоскладальний завод № 1», і англійська та німецька Вікіпедії. Російська Вікіпедія розповідає про 1951 рік інакше: нібито вже в лютому на базі ремонтних майстерень працював ремонтний завод, що робив душові установки, транспортери для силосу, стенди для розбирання тракторних двигунів і вентилятори. Посилання на джерело в цього фрагмента немає, тож поки це неперевірена версія.

1955: Луцький ремонтний завод

Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ) вважає роком заснування 1955-й. За офіційною хронологією, 25 серпня 1955 року Луцький ремонтний завод ввели в експлуатацію; ту саму дату відкриття наводить німецька Вікіпедія. Російська Вікіпедія, посилаючись на Українську радянську енциклопедію (т. 6, 1981), пише про жовтень 1955 року, коли запрацювала перша черга.

Підприємство було невеликим: російська Вікіпедія називає 232 працівники. Завод виготовляв запчастини до вантажівок ГАЗ-51 і ГАЗ-63, на яких тримався колгоспний транспорт, а з 1956 року, як зазначено на офіційному сайті, ще й капітально ремонтував ГАЗ-51.

1959: машинобудівний завод

1959 року ремонтний завод перейменували на Луцький машинобудівний (ЛуМЗ). Англійська Вікіпедія називає точну дату: 3 вересня. Разом із назвою змінився профіль: кузови, автолавки, причепи-лавки, авторефрижератори й причепи-рефрижератори, вироби спеціального призначення. Українська Вікіпедія пише, що тодішня реконструкція збільшила виробничі площі майже вдесятеро.

За ЕСУ, 1960 року на заводі діяли 7 цехів і 8 відділів. Далі асортимент ускладнювався: автохолодильники, пересувні ремонтні майстерні, а з 1964 року автомобілі-рефрижератори. Конкретні моделі тих років перелічує російська Вікіпедія:

• причіп-лавка ЛуМЗ-825, розроблений на Львівському автобусному заводі (перша продукція ЛуМЗ);
• ремонтні майстерні типу ГОСНІТІ-2 на шасі ГАЗ-51;
• малотоннажні рефрижератори ЛуМЗ-945 на базі фургона «Москвич-432» і ЛуМЗ-946 на базі УАЗ-451 та УАЗ-451М;
• авторефрижератори ЛуМЗ-890 на шасі ЗІЛ-164А, згодом ЛуАЗ-890Б на шасі ЗІЛ-130;
• автолавка ЛуМЗ-3720 і автомайстерня ЛуМЗ-37031 на шасі ГАЗ-53А;
• причепи-рефрижератори ЛуМЗ-853Б (на базі причепа ІАПЗ-754В) і ЛуАЗ-8930 (на базі ГКБ-819).

Перші автомобілі: ЗАЗ-969В

Автомобільна історія Луцька почалася з чужих проєктів. Військовий транспортер переднього краю (ТПК) і цивільний всюдихід ЗАЗ-969 спершу розробляли в НАМІ, потім на запорізькому заводі «Комунар». Запоріжжю бракувало виробничих потужностей, тож до проєкту залучили Луцьк: за німецькою Вікіпедією, з 1965 року ЛуМЗ брав участь у підготовці документації на ЗАЗ-969, а згодом отримав і все виробництво.

У грудні 1966 року тут зібрали першу партію з 50 автомобілів ЗАЗ-969В з приводом лише на передні колеса. Кузовні вироби при цьому нікуди не зникли: за ЕСУ, у 1966–1974 роках завод випустив 23 598 автомобілів ЗАЗ і 41 540 одиниць кузовної продукції, а до 1980 року кузовних виробів набралося 53 990.

Коли ЛуМЗ став ЛуАЗом: 1966 чи 1967

День перейменування джерела називають однаково, 11 грудня, а от рік різниться. Українська Вікіпедія пише про 11 грудня 1966 року, німецька теж відносить зміну назви до грудня 1966-го. ЕСУ формулює коротко: «від 1966 — автомобільний завод».

Офіційна хронологія підприємства відносить перейменування на 11 грудня 1967 року. Російська Вікіпедія теж називає наказ Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 11 грудня 1967 року. Тексту самого наказу у відкритому доступі знайти не вдалося, тому на сайті подано обидві версії.

Повна спеціалізація на автомобілях

ЕСУ датує повний перехід на автомобілі 1972 роком, коли автолавки, ремонтні майстерні та інші вироби передали спеціалізованим підприємствам. Рефрижератори затрималися довше: російська Вікіпедія пише, що їх виробництво перенесли до Брянки лише 1979 року.

1975 року ЛуАЗ разом із Запорізьким автозаводом увійшов до виробничого об'єднання «АвтоЗАЗ», яке, за ЕСУ, діяло до 1992 року. Того ж року почався серійний випуск ЛуАЗ-969А і транспортерів ЛуАЗ-967М. У 1980-х завод намагався й далі розширювати потужності (німецька Вікіпедія), а найбільший річний випуск за всю історію, 16,5 тисячі машин, ЕСУ фіксує 1990 року.

Цехи, конвеєр, люди

Про внутрішній устрій заводу джерела говорять скупо. Окрім 7 цехів і 8 відділів 1960 року, окремі підрозділи відомі з біографій: довідка LB.ua про Володимира Гунчика згадує цех енергопостачання, яким він керував у 1986–1987 роках, і службу головного енергетика.

Більше відомо про 2000-ні. 6 квітня 2006 року в Луцьку ввели в експлуатацію лінію з виробництва автобусів (російська Вікіпедія). Реконструкцію, яку почали 2008 року, через фінансову кризу 2008–2009 років призупинили (англійська Вікіпедія). Офіційний сайт підприємства називає чинну потужність 2200 автобусів і тролейбусів на рік, а після завершення реконструкції обіцяє 6000. Обладнання для випуску легкових ЛуАЗів, зокрема конвеєр і частину пресів, за російською Вікіпедією, демонтували 2014 року, коли завод остаточно перейшов на автобуси. У 2016 році, за ЕСУ, на підприємстві працювало близько 800 осіб.