ЛуАЗ на експорт

Початок: 1983 рік

Енциклопедія Сучасної України (ЕСУ) фіксує коротко: 1983 року почався експорт автомобілів ЛуАЗ. Українська Вікіпедія в статті про ЛуАЗ-969М теж називає 1983 рік і пише, що машини йшли до країн Західної Європи, передусім до Італії.

Обсяги були скромні. Англійська Вікіпедія, посилаючись на книгу Енді Томпсона «Cars of the Soviet Union» (2008), називає експорт обмеженим. Загальної кількості машин, проданих за кордон, жодне з відкритих джерел не наводить.

Італія: Martorelli і двигуни Ford

Найкраще задокументований ринок. За англійською Вікіпедією, в Італії ЛуАЗ виявився популярним, і фірма Martorelli пропонувала його також із двигуном Ford. Німецька Вікіпедія уточнює, що італійський імпортер ставив рядну рідинного охолодження «четвірку» Ford Valencia об'ємом 1117 см³ і потужністю 37 кВт.

Українська Вікіпедія додає, що експортні машини доробляли не на заводі, а в Італії: крім мотора, там міняли колісні диски і змінювали салон. Тож за кордоном ЛуАЗ продавали не зовсім у тому вигляді, в якому він виходив з воріт заводу.

Військовий ТПК

Про постачання транспортера ЛуАЗ-967 за кордон відкриті джерела майже нічого не пишуть. Принаймні один такий транспортер, ЛуАЗ-967М 1983 року, зберігається в музеї у Вількау-Гасслау в Німеччині (його видно на фото до сторінки), але як він туди потрапив, невідомо.

1990-ті та 2000-ні: пошук ринків

Шукати західних партнерів завод почав ще до розпаду СРСР. Німецька Вікіпедія згадує, що в березні 1990 року ЛуАЗ налагоджував контакти зі швейцарськими фірмами і з Chrysler. Після 1991 року попит обвалився, і помітних експортних контрактів джерела не фіксують. Окремий епізод описує російська Вікіпедія: 1998 року щонайменше десять ЛуАЗ-1302 з луцьких машинокомплектів зібрала московська фірма «Валетта», доукомплектувавши їх радіаторами від ВАЗ-2108 та іншими чужими деталями. Того ж року на Київському автосалоні завод показав «пляжний джип» ЛуАЗ-1302-05 «Форос» з 37-сильним італійським дизелем Lombardini LDW-1404.

Автор першої версії luaz.com.ua у звіті з київського автосалону СІА-2001 наводив такі розрахунки: на заводі машина не могла коштувати менше 2600 доларів, у Росії менше 3200, а російські дилери вважали прийнятною ціну до 2500. Тому завод робив ставку на західні країни, де ЛуАЗ можна було продати приблизно за 5500 доларів, а як приклад називали Португалію, де такі машини обслуговували пляжі. Це переказ автора, документального підтвердження цих цифр немає.

Нова модель мала змінити цю картину. У квітні 2002 року «Дзеркало тижня» писало, що ЛуАЗ-1301 зібраний переважно з українських і російських комплектуючих, тому його можна буде в майбутньому збирати не лише в Україні, а й у Росії і продавати там. Позашляховик обіцяли продавати від 3000 доларів. До серійного випуску ЛуАЗ-1301 так і не дійшов, тож і ці експортні плани лишилися на папері.

Після ЛуАЗу: тролейбуси для Польщі

Експортна історія заводу продовжилася вже з автобусами «Богдан». За ЕСУ, тролейбус Т70116, сертифікований у Європі, дав змогу продати 38 машин польському місту Люблін у 2013–2015 роках, а дослідний електробус А70100, що теж отримав європейський сертифікат, було продано в Польщу.