ЛуАЗ-967 — транспортер переднього краю

Для чого створювали ТПК

Транспортер переднього краю мав працювати там, де звичайний автомобіль надто помітний і надто важкий: поблизу самої лінії зіткнення. Українська й російська Вікіпедії називають замовником повітрянодесантні війська, а серед завдань перелічують евакуацію поранених, підвезення боєприпасів і військового майна, буксирування та встановлення окремих видів озброєння. У цивільному маркуванні машина отримала індекс ЛуАЗ-967.

Потребу в такій машині, за російською й німецькою Вікіпедіями, показала Корейська війна. ГАЗ-69 для цих завдань був завеликий і заважкий, а плаваючий ГАЗ-46 надто вузькоспеціалізований. Німецька стаття додає, що ТПК можна було десантувати з повітря, а знімні трапи дозволяли йому самостійно перебиратися через невеликі рови. Енциклопедія Сучасної України коротко підсумовує, що луцькі транспортери мали надзвичайно високу прохідність, долали водні перешкоди вплав і мали спеціальне обладнання для перевезення поранених.

Від НАМІ-032 до ЛуАЗ-967

Роботу почали в НАМІ в середині 1950-х. За ru.wikipedia, групу очолювали Б. М. Фіттерман і Ю. А. Долматовський. Перший зразок НАМІ-032Г зібрали наприкінці 1956-го або на початку 1957 року: двоциліндровий мотоциклетний двигун, сталева несуча основа, склопластиковий кузов. Випробування показали, що мотора замало, а пластик надто крихкий, зокрема для десантування з парашутом. До 1961 року з'явилися варіанти НАМІ-032С і НАМІ-032М, і вже на них водія посадили посередині, а з боків розмістили ноші.

Далі тема перейшла до Запоріжжя. Німецька Вікіпедія датує передачу проєкту конструкторському бюро ЗАЗ січнем 1961 року; там машина отримала індекс ЗАЗ-967 і частину вузлів, спільних із цивільним ЗАЗ-969, який розробляли паралельно. Зразків зібрали понад десяток, а найбільші зміни конструкції припали на 1964 і 1967 роки. На той момент стояв V4 МеМЗ-967 об'ємом 887 см³ і потужністю 30 к. с., споряджена маса становила 920 кг, вантажопідйомність 350 кг.

1967 року проєкт, так і не дійшовши до серії в Запоріжжі, перейшов до Луцька. Російська Вікіпедія пише, що військові зажадали доробок, зокрема 1,2-літрового мотора, тож у Луцьку збудували ще кілька дослідних машин. Німецька наводить точніший рахунок: одинадцять луцьких прототипів, один 1968 року, випробуваний разом із НАМІ, п'ять 1970-го і ще п'ять 1971-го. У документах тих років трапляється й позначення ЛуМЗ-967: завод лише 1966 року, за ЕСУ, перестав бути машинобудівним і став автомобільним.

Коли почалася серія

Енциклопедія Сучасної України фіксує 1975 рік як початок серійного випуску автомобілів-транспортерів ЛуАЗ-967М. Того ж року Луцький завод увійшов до виробничого об'єднання «АвтоЗАЗ». 1975 рік називають також українська, російська й німецька Вікіпедії, а 2020 року ці самі роки випуску, 1975–1989, назвав Анатолій Шумський, президент громадського об'єднання «Український військово-історичний музей». Інший період, 1961–1987, дає лише картка української Вікіпедії, і жодне інше джерело його не підтверджує.

Між першими луцькими зразками і серією минуло сім років. Російська Вікіпедія пояснює затримку грошима: 1972 року машину вже як ЛуАЗ-967М рекомендували до серійного виробництва, 1973-го зібрали настановну партію, але для повноцінного випуску заводу бракувало близько шістдесяти штампів. За тією ж статтею, 967 і 967А до 1975 року виготовляли лише дослідно, близько десяти машин. Огляд «Автоцентру» 2006 року називає іншу причину: конструктори довго не могли зробити надійний привід задніх коліс.

Герметичний корпус і рух на воді

Корпус ТПК сталевий і водонепроникний, двигун стоїть у його передній частині. Гребного гвинта чи водомета транспортер не мав: як і на НАМІ-032, на воді він рухається тільки завдяки обертанню коліс. За російською Вікіпедією, через це машина плаває гірше за «справжні» амфібії, зате краще пристосована до суші.

Ущільнення корпусу було неідеальним, тому в оснащення входив насос для відкачування води зі збірником у моторному відсіку. За ru.wikipedia, на найперших машинах насоса не було, і вони швидко набирали воду. На плаву ТПК розвиває близько 3 км/год і тримається щонайменше 30 хвилин у тихій воді. Журналісти Auto Bild пояснюють, що інструкція обмежує плавання цим часом через ризик перегріву двигуна повітряного охолодження, а не через загрозу затонути.

Уздовж бортів кріпилися знімні трапи. За німецькою Вікіпедією, їх перекидали через невеликі рови, а під обстрілом ставили як захист від уламків.

Водій посередині: керування напівлежачи

Найпомітніша риса ТПК — водійське сидіння і кермо на поздовжній осі машини. Ноші кріплять обабіч водія, тож центральне місце звільняє для них обидва борти. Рульова колонка відкидається донизу, вітрове скло теж складається, сидіння опускаються, і водій може керувати напівлежачи, з дуже низьким силуетом.

Німецька Вікіпедія пояснює таку схему обстрілом: лежачи водій менш помітний і краще захищений. Журналісти Auto Bild, які 2008 року випробовували ТПК, механізм описали, але самі в такому положенні не їздили.

Евакуація поранених

Санітарне завдання визначило планування платформи. Двоє нош кріплять по обидва боки від водія, для санітара передбачене відкидне сидіння. Замість нош, за німецькою Вікіпедією, можна було розкласти два бокові відкидні сидіння й везти легкопоранених сидячи. Ще на НАМІ-032, як пише ru.wikipedia, санітар сидів спиною до водія.

Лебідка спереду мала незвичну роль. Auto Bild підкреслює, що вона не призначена для витягування самої машини. Її зусилля, за німецькою Вікіпедією, близько 2 кН, і нею підтягували до транспортера пораненого на плащ-наметі, не виходячи під вогонь. До санітарного комплекту входив і спеціальний мат для перенесення поранених.

Двигун, трансмісія і ходова

Компоновка передньомоторна: V4 повітряного охолодження з «запорізької» родини стоїть у носі. Ранні машини мали МеМЗ-967 об'ємом 887 см³ на 30 к. с., так його описують німецька й українська Вікіпедії. Серійний 967М отримав МеМЗ-967А на 1197 см³, потужність якого джерела дають від 37 до 40 к. с.

Передні колеса ведучі постійно, задній міст підключають, коли потрібен повний привід. Коробка передач чотириступінчаста. Ця схема тягнеться ще від НАМІ-032Г: постійний привід переднього моста, підключення заднього і жодного міжосьового диференціала, бо машину задумували передусім для бездоріжжя. Агрегати трансмісії вже тоді з'єднали трубою в єдиний герметичний блок.

Підвіска всіх коліс незалежна, торсіонна. На НАМІ-032Г стояли пластинчасті торсіони, на НАМІ-032С і 032М їх замінили кованими, щоб машина витримувала десантування з парашутом. Колісні редуктори на кінцях важелів збільшують дорожній просвіт, у серійної машини він становить 285 мм. Колісна база 1800 мм, гальма барабанні на всіх колесах.

Скільки випустили і де служили

Точного тиражу у відкритих джерелах немає. За ru.wikipedia, усього зібрали близько 7940 машин, зазвичай по 650 на рік, а 1975 року лише 80; німецька Вікіпедія пише про щонайменше 7900 ЛуАЗ-967М. Значно більшу цифру, близько 20 тис., навів Анатолій Шумський, коли передавав ТПК Державному політехнічному музею при КПІ. Кінцем виробництва українська й російська Вікіпедії називають 1989 рік, німецька 1991-й.

Машини служили в Радянській армії, а з 1978 року, за Auto Bild, 967М надходили й до Національної народної армії НДР. Державних розпізнавальних знаків на ТПК, за німецькою Вікіпедією, не наносили, лише червоні хрести на передніх крилах, вітровому склі та справа ззаду. Енциклопедія Сучасної України згадує, що деякий час такі транспортери використовували і Збройні сили України. Експонат політехнічного музею, виготовлений 1986 року, служив у військах Південного оперативного командування.

Версії та нащадки

• ЗАЗ-967 (з 1961 року): запорізькі дослідні зразки з МеМЗ-967 на 887 см³ і 30 к. с.
• ЛуАЗ-967: луцькі дослідні машини 1968–1971 років, за німецькою Вікіпедією одинадцять штук.
• ЛуАЗ-967А: за українською й російською Вікіпедіями, проміжна версія з потужнішим двигуном МеМЗ-967А. Німецька Вікіпедія вважає цей індекс плутаниною з ЛуАЗ-969 і пише, що новіші довідники його не знають.
• ЛуАЗ-967М: єдина серійна версія з МеМЗ-967А на 1197 см³, гідравлікою від «Москвича» й електрообладнанням від УАЗ.
• ЛуАЗ-967МП: за ru.wikipedia, модифікація 1985 року за технічними умовами ТУ 37.001.1334-85.
• ЛуАЗ-972 і ЛуАЗ-1901 «Геолог»: тривісні дослідні машини 1980-х, що виросли з ТПК.
• ЛуАЗ-969: цивільний позашляховик, створений на основі ТПК; кузов у нього звичайний, тож плавати він не може.