ЛуАЗ-1301

Що таке ЛуАЗ-1301

ЛуАЗ-1301 задумували як наступника ЛуАЗ-969М: з постійним повним приводом, пружинною підвіскою й двигуном рідинного охолодження від «Таврії». Проєкт пережив три етапи. У 1980-х завод будував дослідні зразки, у 1990-х машину показували на виставках і доводили без грошей на запуск. 2002 року власник заводу пообіцяв серію, і в Луцьку справді зібрали невелику партію. Серійним автомобілем ЛуАЗ-1301 так і не став: у лютому 2006 року від проєкту офіційно відмовилися.

Перші зразки: 1984–1991

Роботи над наступним поколінням почали на початку 1980-х, і 1984 року був готовий перший дослідний зразок. Обидві Вікіпедії описують його однаково: новий кузов і салон, а шасі й двигун від ЛуАЗ-969М. Для цієї версії ще планували торсіонну підвіску, але згодом від неї відмовилися на користь McPherson.

За російською Вікіпедією, наприкінці 1986 року поїхав ходовий зразок з новою підвіскою (посилання на джерело для цієї дати там немає), а наприкінці 1988-го збудували перший ЛуАЗ-1301 з остаточним кузовом. Кілька таких машин, за українською статтею, проходили випробування. Енциклопедія Сучасної України датує дослідний зразок автомобіля нового покоління 1989 роком. Паралельно, у 1988–1989 роках, ленінградська лабораторія НАМІ під керівництвом Геннадія Хаїнова будувала альтернативний «ЛуАЗ-Прото».

Конструктивно це була інша машина. Кузов зробили каркасно-панельним: сталевий несучий каркас і зовнішні пластикові панелі, дах і боковини задньої частини знімні. Двигун рядний чотирициліндровий МеМЗ-245 рідинного охолодження з ременем ГРМ, той самий, що на «Таврії»: за карткою російської Вікіпедії, 1091 см³ і 53 к. с. Привід став постійним повним, з блокуванням міжосьового диференціала замість підключуваного заднього моста, а коробку передач зробили нову.

Підвіска незалежна пружинна замість торсіонної: спереду McPherson, уніфікований з ВАЗ-2108, ззаду вузли від «Таврії». Дорожній просвіт можна було змінювати: пневмобалони підвіски накачував електричний бортовий компресор, а на хорошій дорозі повітря випускали.

1990 року два зразки разом з оновленим ЛуАЗ-1302, за російською Вікіпедією, пройшли п'ятитижневі кліматичні випробування на південному полігоні НАМІ в Пскенті (Узбекистан). Огляд «Автоцентру» 2006 року пише, що 1991-го ЛуАЗ-1301 з пластиковим кузовом, мотором і деталями салону від «Таврії» проходив державні випробування. Грошей на запуск нової моделі заводу, за українською Вікіпедією, тоді не дали, а після розпаду СРСР доводка сповільнилася.

1990-ті: ЛуАЗ-1303 і показ на MIMS'94

1992 року на основі 1301 зібрали перший експериментальний ЛуАЗ-1303. Він мав двигун МеМЗ-245-20 і підвіску McPherson, через які, як пише «Апостроф», довелося подовжити капот і базу. Навесні 1993 року машину показали на виставці «Українська автомобільна промисловість» на ВДНГ у Києві. Окремої сторінки ЛуАЗ-1303 не має, він описаний у загальній таблиці прототипів.

1994 року ЛуАЗ-1301 показали на Московському автосалоні MIMS'94. Українська Вікіпедія перелічує його новинки порівняно з 969М: пневмопідвіска, блокування диференціалів і пластиковий обтічний кузов, хоча саму виставкову машину називає застарілою й малопотужною. «Дзеркало тижня» 2002 року писало, що модель розробили на ЛуАЗі 1994-го й випробували на колишньому союзному полігоні в Дмитрові, але грошей тоді в заводу не було навіть на підтримку старої «Волинянки».

Проєкт 2002–2006 років

Новий шанс з'явився після 1999 року, коли контрольний пакет заводу купив концерн «Укрпромінвест», і в Луцьку почали збирати ВАЗи та УАЗи. Ще 2001 року, за російською Вікіпедією, оголосили намір освоїти 2003-го оновлений ЛуАЗ-1301М зі склопластиковим кузовом і двигуном МеМЗ-2457. У квітні 2002-го, на церемонії з нагоди 10-тисячного зібраного ВАЗа, оголосили про випуск ЛуАЗ-1301, а в травні завод припинив випуск ЛуАЗ-1302. План, за «Дзеркалом тижня», виглядав так: показати на SIA-2002 дві машини, з тридверним і п'ятидверним кузовом, того ж року сертифікувати їх в Україні та Росії, а повноцінну серію почати 2003-го.

Кузов лишився склопластиковим, коробку передач мали постачати зі Львова, а двигун обіцяли на вибір: від «Таврії», «Жигулів» або іномарки, об'ємом від 1,1 до 1,8 л. Ціну називали від 3000 доларів. Віцепрезидент «Укрпромінвесту» Олег Свинарчук оцінював витрати на розробку, підготовку виробництва й першу тисячу машин приблизно в 3 млн доларів.

Українська Вікіпедія докладно описує машини 2002 року. Розглядали вприскові МеМЗ-2457 (1,2 л, 58 к. с.) і МеМЗ-307 та мотори ВАЗ; з мелітопольськими ставили чотири- або п'ятиступінчасту коробку ЗАЗ, з ВАЗівськими п'ятиступінчасту ІЖ «Ода». Роздавальну коробку, на відміну від попередника окрему від КПП, розробили на ЛуАЗі, головні передачі й півосі взяли від ВАЗ і доопрацювали, колісних редукторів не було. Підвіска McPherson на всіх колесах, гальма двоконтурні, дискові спереду й барабанні ззаду, кермо рейкове з підсилювачем. Паливний бак сховали під сидінням водія, запасне колесо під сидінням пасажира, тож тунелю трансмісії в салоні немає.

Далі цифри розходяться. За ru.wikipedia з посиланням на «Автоконсалтинг», 2002 року завод випустив 3 автомобілі ЛуАЗ власного виробництва, а 2003-го 43. Українська Вікіпедія ці 43 машини прямо називає позашляховиками ЛуАЗ-1301, хоча в іншому місці пише лише про шість екземплярів: чотири тридверні, пікап і «швидку». Серійний випуск переносили на 2004-й, потім на 2005 рік. У лютому 2006 року, за російською Вікіпедією, роботи над ЛуАЗ-1301 офіційно припинили як недоцільні через застарілість автомобіля, а українська наводить слова директора Володимира Гунчика про нерентабельність моделі.

Скільки ЛуАЗ-1301 збудували

Точного числа немає. Одні джерела рахують лише дослідні зразки, інші всю продукцію заводу під маркою ЛуАЗ за рік, тому цифри відрізняються в кілька разів.

Що збереглося

Частина машин 2000-х уціліла. У лютому 2026 року TopGir з посиланням на Telegram-канал AC Garage News писав, що в січні покупець з Одещини придбав дослідний ЛуАЗ-1301 2004 року з бензиновим двигуном об'ємом 1,7 л. Точного типу мотора і того, скільки таких машин збереглося, публікація не називає. Музейних експонатів ЛуАЗ-1301 у відкритих джерелах знайти не вдалося.

Розбіжності в характеристиках

Розміри, масу й швидкість дві Вікіпедії наводять по-різному. Ймовірно, частина цифр стосується різних поколінь, але прямо цього ніде не сказано, тому в паспорті для кожного значення вказано джерело. Збігається лише колісна база, 2190 мм.