Гальмівна система ЛуАЗ-969М

Загальна схема

Робоча гальмівна система ЛуАЗ-969М має барабанні механізми на всіх чотирьох колесах і гідравлічний привід. Привід роздільний: один контур обслуговує передні колеса, інший задні, і в кожного свій головний циліндр. Стоянкове гальмо механічне, тросове, і діє на колодки задніх коліс.

Гальмівний щит кожного колеса прикручений до картера колісного редуктора, а барабан обертається разом із веденим валом редуктора. Тому, щоб зняти редуктор, спершу знімають барабан, колодки і від'єднують трубку від колісного циліндра.

Опис і цифри стосуються ЛуАЗ-969М за інструкцією з ремонту. На ранніх моделях і на ЛуАЗ-1302 гальма могли відрізнятися.

Колісні механізми і саморегулювання

Кожен механізм має дві колодки і один колісний циліндр. Циліндр чавунний, і в ньому є простий автомат регулювання. Поршні вкручені в пружні розрізні упорні кільця. Щоб зсунути кільце в циліндрі, потрібне зусилля 40–50 кгс, а це менше, ніж тиск рідини на поршень під час енергійного гальмування. Коли накладки зношуються, кільця поступово просуваються, і зазор між колодкою та барабаном тримається сам. На схемі в інструкції він так і підписаний: зазор, в експлуатації автоматично регульований.

Накладки приклеєні до колодок. Колодку з накладкою затискають у пристрої і витримують 40 хвилин за 180–200 °C, потім охолоджують у тому самому пристрої. Готові колодки шліфують до радіуса на 0,1–0,4 мм меншого, ніж у барабана.

Автор першої версії luaz.com.ua писав, що колодки йому доводилося міняти приблизно через кожні 15 тис. км пробігу.

Два контури і гідровакуумний підсилювач

Педаль гальма штовхає штоки двох головних циліндрів, по одному на контур. Циліндри стоять на спільному кронштейні з головним циліндром зчеплення, а педалі гальма і зчеплення сидять на одному валу. Якщо один контур втратить герметичність, другий і далі гальмуватиме свою пару коліс.

У передній контур вбудовано гідровакуумний підсилювач. Розрідження він бере з впускного колектора через зворотний клапан, тому працює лише з запущеним двигуном. Поки педаль відпущена, по обидва боки поршня вакуумної камери однакове розрідження. Коли тиск від головного циліндра зростає, слідкувальний механізм впускає в одну з порожнин атмосферне повітря, і поршень через шток додатково тисне на рідину, що йде до передніх колісних циліндрів.

Додатковий тиск росте пропорційно зусиллю на педалі, а сам підсилювач, за інструкцією, вмикається плавно, без відчутних сходинок. Після точки найефективнішого гальмування він уже не додає тиску, і далі тиск зростає лише від зусилля ноги. Через підсилювач передній контур прокачують із запущеним двигуном, а герметичність перевіряють 6–8 натисканнями на педаль із зусиллям 35–45 кгс: рівень у бачку не повинен падати.

Справність контурів відстежує реле РС525 у моторному відсіку на передній панелі кузова. Поки обидва контури в порядку, воно гасить контрольну лампу на щитку. Заливати в контури мінеральні оливи, бензин чи гас інструкція забороняє категорично, як і змішувати гальмівні рідини різних марок.

Стоянкове гальмо

Ручний важіль через кронштейн-зрівнювач тягне трос до обох задніх гальм. У механізмі заднього колеса трос діє на розтискний важіль і розпірну планку, які розводять колодки. Знос накладок у приводі стоянкового гальма компенсують натягом троса і кулачковим гвинтом на щиті.

Норма з інструкції: стоянкове гальмо має необмежено довго утримувати ЛуАЗ-969М повної маси на сухому твердому схилі 28 %. Відрегульованому приводу відповідає зазор 0–6 мм в механізмі при опущеному важелі; більший зазор означає, що час підрегулювати.

Що змінилося на 969М і де джерела розходяться

Що саме було новим на 969М? Російська Вікіпедія пише, що ранні ЛуАЗ-969 мали барабанні гальма з гідроприводом без підсилювача, а 969М оснащували роздільним приводом гальм із гідровакуумним підсилювачем у передньому контурі. Серійне виробництво 969М, за тим самим джерелом, освоїли 1979 року.

Коли з'явилися самі два контури, джерела розходяться. Українська Вікіпедія ще для ЗАЗ-969 вказує гідравлічні гальма, роздільні для передніх і задніх коліс, тоді як російська в переліку модифікацій називає роздільний привід ознакою 969М. Так само невідомо, з якого року ставили лампу контролю гальмівного приводу: інструкція 969М її описує, але дати не називає. Точний рік переходу на двоконтурну схему лишається не підтвердженим.

Англомовна Вікіпедія стверджує, що 969М перейшов на дискові гальма з підсилювачем. Заводська інструкція 969М описує барабани, колодки і колісні циліндри на всіх колесах, тож для серійного 969М це твердження не підтверджується.