Двигуни ЛуАЗ

Які мотори стояли на ЛуАЗах

Серійні двигуни для «Волинянки» постачав Мелітопольський моторний завод, той самий, що робив мотори для «Запорожців», а згодом і для «Таврії». Тому історія двигунів ЛуАЗа йде слідом за історією Мелітополя: спершу малолітражні V-подібні «четвірки» з повітряним охолодженням, потім перший рядний мотор із радіатором.

Передньопривідний ЗАЗ-969В і повнопривідний ЛуАЗ-969 їздили з МеМЗ-969 на 887 см³ і 30 к. с. У 1975 році ЛуАЗ-969А отримав 1,2-літровий МеМЗ-969А на 40 к. с., і цей двигун без зміни робочого об'єму перейшов на ЛуАЗ-969М, який випускали до 1990-х. ЛуАЗ-1302 отримав рядну «четвірку» МеМЗ-245 від «Таврії» з рідинним охолодженням. Для силового агрегату це найбільша зміна за всю історію моделі.

Дизелі на ЛуАЗах теж були, але тільки на окремих машинах: італійський Lombardini на «Форосі» і харківський мотор на дослідному «Геологу». Перша версія luaz.com.ua згадувала ще дизель Peugeot TUD5 як один з можливих варіантів силової установки.

Порівняльна таблиця двигунів

Дані про дизелі неповні. Peugeot TUD5 відомий лише як варіант, який називав автор першої версії luaz.com.ua, а харківський мотор стояв на дослідній машині. Навіть для серійних двигунів цифри трохи гуляють. Заводська інструкція 969М дає МеМЗ-969А 40 к. с. при 4200–4400 об/хв, картка 969М у російській Вікіпедії 40 к. с. при 4100–4300 об/хв. Для МеМЗ-245 у ЛуАЗі джерела називають 51, 52 і 53 к. с.

Повітряне чи рідинне охолодження

Автор першої версії luaz.com.ua їздив і з повітряним МеМЗ-969А, і з «таврійським» МеМЗ-245, і висновок робив категоричний: двигун рідинного охолодження кращий, бо тихіший, потужніший і дає нормально обігріти салон. При цьому серйозних поломок він не мав з жодним. Машини заводилися в мороз мінус 32 і не перегрівалися, а залягання поршневих кілець на першому авто він пояснював власною помилкою з дешевою оливою. Далі те, що можна перевірити за документами.

• Потужність і швидкість. ЛуАЗ-969М із 40-сильним мотором за інструкцією має розганятися щонайменше до 85 км/год. Для 1302-го з 53 к. с. російська Вікіпедія і дані 1994 року з першої версії сайту дають 100 км/год, українська Вікіпедія 90 км/год; динаміка, за ru.wikipedia, помітно покращилася. Автор першої версії сайту пояснював різницю обертами: на номінальних 4200 об/хв повітряний мотор везе приблизно 65 км/год, МеМЗ-245 на 5600 об/хв дає близько 85 км/год. Йому, за власним зізнанням, дуже бракувало п'ятої передачі.
• Шум. Інструкція з ремонту прямо попереджає механіків, що в двигуні повітряного охолодження добре чутно поршневу групу, привід розподільного вала і клапани: водяної сорочки немає, а оребрення ще й підсилює звук. Досвід прослуховування рідинних моторів, за інструкцією, сюди без поправок не переноситься. Шумність 1302-го, за російською Вікіпедією, істотно знизилася.
• Опалення. ЛуАЗ-969М гріє автономний бензиновий опалювач з власним електромагнітним бензонасосом і камерою згоряння, і в інструкції йому відведено окремий розділ з регулюванням і ремонтом. У 1302-го, за українською Вікіпедією, обігрів салону пов'язаний із системою рідинного охолодження двигуна.
• Ресурс. Для ЛуАЗ-969М російська Вікіпедія називає пробіг до першого капремонту 100 000 км. Порівнянної цифри для МеМЗ-245 у ЛуАЗі джерела не дають.
• Обслуговування. У повітряного мотора немає радіатора, помпи й антифризу, проте пас приводить генератор, на валу якого сидить крильчатка вентилятора. Обірваний пас означає одночасно і перегрів, і відсутність зарядки. Температуру регулюють жалюзі з ручкою в салоні, а ребра оливного радіатора треба продувати стисненим повітрям щоразу, коли знімають верхній кожух. МеМЗ-245 зі ступенем стиску 9,5 потребує високооктанового бензину (у даних ЛуАЗ-1302 1994 року з першої версії сайту вказано АІ-92), тоді як МеМЗ-969А розрахований на А-76.
• Броди. Автор першої версії сайту звертав увагу на дрібницю, важливу для бездоріжжя: свічки у 245-го розташовані так, що їх легше захистити від бризок і пари під час переїзду бродом.
• Витрата палива. Контрольна витрата ЛуАЗ-969М за інструкцією не повинна перевищувати 10 л/100 км при 55–60 км/год. Для 1302-го російська Вікіпедія наводить 7,7 л/100 км, а в даних 1994 року, які публікувала перша версія luaz.com.ua, вказано 9 л/100 км при 80 км/год і повному навантаженні.

Дизелі на ЛуАЗах

Перша версія luaz.com.ua згадувала кілька альтернативних силових установок. Автор називав конкретну модель, Peugeot TUD5 об'ємом 1527 см³ і потужністю 42 кВт при 5000 об/хв, і подавав її як один з варіантів. За англомовною Вікіпедією, TUD5 є атмосферним дизелем з передкамерою, який PSA випускала з 1994 року; на інших машинах він розвивав до 58 к. с. при 5000 об/хв.

Дизель дістався ЛуАЗ-1302-05 «Форос», комерційній модифікації 1998 року з відкритим кузовом і дугами безпеки. За ru.wikipedia, на ній стояв 37-сильний італійський Lombardini LDW-1404.

Дослідний шестиколісний плаваючий ЛуАЗ-1901 «Геолог», уперше показаний на SIA'99 у Києві, отримав розміщений ззаду трициліндровий 1,5-літровий дизель Харківського конструкторського бюро імені Малишева. Українська Вікіпедія згадує і вади цього мотора: високий рівень шуму і вібрації та підвищену витрату палива. Автор першої версії сайту писав також про плани комплектувати машини для російського ринку двигуном ВАЗ-2108/09. Підтверджень серійного випуску ЛуАЗів з будь-яким із цих моторів у джерелах немає.